Apr. 13th, 2006

deo_gratias: (piaju)
Прыйшла на працу (а працую я пры курыі — у т.зв. "Біскупскім палацы", які злучаны з Катэдральным касьцёлам), пачула з-за дзвярэй водар кадзіла, падставіла вуха: хор сьпявае... І хоць на Імшу-хрызму я не зьбіралася — ня вытрымала і пайшла, хоць бы на канец. Прыемна было, як заўсёды ў такія дні, пабачыць мноства сьвятароў, дыяканаў, клерыкаў, сясьцёр, сабраных у адной сьвятыні!
Вельмі спадабаўся мне момант напрыканцы Імшы: стаяць некалькі клерыкаў пры сакрыстыі з крыжам, чакаюць урачыстага блаславеньня, каб потым пайсьці у працэсіі. Збоку ціхенька праходзіць нейкі малады брат (я не зразумела, якога ордэну), клерыкі яго заўважаюць і ў гэты момант іх абліччы, такія непадобныя адно на адно, літаральна НА СЭКУНДУ робяцца аднолькавымі, асьвятліўшыся ў сьвятой усьмешцы.



Пришла на работу (я работаю при курии, в здании, соединённом с Кафедральным костёлом), почувствовала из-за дверей запах ладана, приложила ухо: хор поёт. И хотя я на собиралась на Мессу-хризму, не выдержала и пошла, хотя бы на конец. Так приятно было, как обычно бывает в такие дни, увидеть множество священников, диаконов, семинаристов, сестёр, собравшихся в одной святыни!
Очень понравился мне один момент в конце Мессы: стоят несколько семинаристов с крестом, ждут благословения, чтобы выйти с процессией. Рядом тихонечко проходит какой-то молоденький монах, семинаристы его замечают, и в этот момент их такие непохожие друг на друга лица буквально НА СЕКУНДУ делаются одинаковыми, осветившись в святой улыбке.
deo_gratias: (Default)
Сьпявалі да зьнямогі. Падчас Камуніі ўвогуле — песьню за песьняй (народу было шмат). Дадому вярнулася змучаная дарэшты.
Баліць горла і галава. Сьпяваць на Імшы — значыць дапамагаць людзям адчуць адпаведны настрой. Але сам тым часам знаходзішся "на працы"...
Сьвятары таксама на працы, кожны дзень. Сёньня, калі ў кабінет зайшоў Біскуп, мы з Ганкай павіншавалі яго з прафесійным сьвятам, ён жартам адказаў: "Сьвятару ў сьвята працы болей, чым у будні". Каханыя нашы, дзякуй Вам за тое, што вы ёсьць! Хто як ня Вы натхняе нас уласным прыкладам веры, надзеі і любові! Цяжка ўявіць, як нехта з Вас наракае на цяжкое жыцьцё, нягледзячы на велізарную адказнасьць, што ляжыць на Вашых плячох. Цяжка ўявіць сабе такія развагі сьвятара: "я больш не адчуваю сьвятое радасьці, як даўней, бо касьцёл і малітва сталіся для мяне чымсьці будзённым", як разважаюць многія з нас, сьвецкіх... Дзякуем Вам за ўсё!

***

Пели до изнеможения. На Причастие вообще — песню за песней (народу было очень много). Пришла домой вымотанная вконец. Болит горло и голова. Петь во время Мессы — помогать другим лучше всё прочувствовать. Но сам в это время находишься "на работе"...
Священники тоже на работе. Каждый день. Сегодня, когда в кабинет зашёл Епископ, мы с Ганкой его поздравили с профессиональным праздником, на что он шутливо ответил: "В праздник священнику работы больше, чем в будни".
Наши дорогие, спасибо Вам за то, что вы есть! Кто, как не Вы, вдохновляет нас своим примером веры, надежды и любви! Трудно представить себе, как кто-либо из Вас жалуется на жизнь, несмотря на огромную ответственость, что лежит на Ваших плечах. Трудно вообразить рассуждения священника: "я больше не чувствую такой святой радости, как раньше, потому что костёл и молитва стали для меня обыденностью", как рассуждают многие из нас, мирян.
Спасибо Вам за всё!

Profile

deo_gratias: (Default)
deo_gratias

December 2011

S M T W T F S
    1 23
45 6789 10
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 9th, 2025 03:25 pm
Powered by Dreamwidth Studios